Виключення учасника з ТОВ: дві підстави, і обидві в зборів

Виключення учасника з ТОВ — товариства з обмеженою відповідальністю — виглядає як крайній захід, і про нього зазвичай питають у двох ситуаціях: партнер не вніс вклад; учасник помер, і спадкоємці не з’являються. Закон відповідає на обидві, і відповідає несподівано вузько: підстав усього дві, а вирішує їх саме товариство — загальними зборами.

Ця стаття — про механізм: хто виключає, за що, якою кількістю голосів і що відбувається з часткою потім. Порядок розрахунків з колишнім учасником розібрано окремо, у статті про виплату вартості частки.

Виключення учасника з ТОВ: хто вирішує і за що

Перше, що варто зняти: суд тут ні до чого. Закон про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, № 2275-VIII, віддає виключення загальним зборам учасників.

Підстава перша — прострочення внесення вкладу. Частина друга статті 15: якщо учасник не вніс вклад у наданий додатковий строк, виконавчий орган скликає загальні збори, і вони можуть ухвалити рішення про виключення учасника, який має заборгованість із внесення вкладу.

Підстава друга — спадкоємці, які не вступили. Частина друга статті 23 працює, коли учасник помер, оголошений судом безвісно відсутнім або померлим, чи припинено юридичну особу-учасника. Якщо його частка менша за 50 % і за рік з дня закінчення строку для прийняття спадщини спадкоємці не подали заяву про вступ, товариство може виключити такого учасника.

Третьої підстави в законі немає. Це перевіряється перебором по тексту: слова «систематичне» і «неналежне виконання» трапляються нуль разів, конструкції «за рішенням суду» як підстави виключення — нуль, «суд виключає» — нуль. Отже виключити за шкоду товариству, за конфлікт із партнером чи за неучасть у зборах не можна: закон таких підстав не знає. Підсумок короткий: виключити учасника може саме товариство — рішенням загальних зборів, і підстав для цього в законі рівно дві.

• виключають загальні збори — ні суд, ні директор цього не роблять;
• підстав дві, і обидві описані в законі повністю;
• підстава перевіряється до зборів — прострочення після попередження або рік мовчання спадкоємців;
• голоси виключуваного не рахуються в обох випадках.

Чим виключення відрізняється від виходу, видно одразу: вихід — це воля самого учасника, він подає заяву і йде. Виключення — рішення решти, і тому закон обставляє його умовами. З якого дня людина перестає бути учасником при добровільному відході, розібрано у статті про вихід учасника.

⚠️ Суд у цій темі все ж з’являється, але з іншого боку. Виключений учасник може оскаржити рішення зборів, і тоді суд дивиться, чи була підстава і чи дотримано порядок. Тому попередження, строки й протокол — не формальності: саме ними товариство захищатиметься.

Прострочення вкладу: попередження, строк і чотири рішення

Спершу варто зрозуміти, звідки прострочення береться. Стаття 14 каже: кожен учасник повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Статут може назвати інший строк, але змінювати ці положення дозволено лише одностайним рішенням зборів, у яких взяли участь усі учасники.

Прострочення саме собою нікого не виключає. Частина перша статті 15 описує крок, який іде раніше зборів: виконавчий орган зобов’язаний надіслати учаснику письмове попередження про прострочення.

У попередженні мають бути дві речі: який вклад чи його частина не внесені вчасно і який додатковий строк дається на погашення заборгованості. Цей строк встановлює виконавчий орган або статут, і він не може перевищувати 30 днів.

Тільки якщо учасник не вніс вклад і в додатковий строк, виконавчий орган скликає загальні збори. І тут починається те, про що зазвичай не знають: у зборів чотири варіанти.

• виключити учасника, який має заборгованість із внесення вкладу;
• зменшити статутний капітал — суму, яку учасники зобов’язалися внести, — на розмір неоплаченої частини частки;
• перерозподілити неоплачену частку між іншими учасниками без зміни розміру капіталу — зі сплатою цієї заборгованості ними;
• ліквідувати товариство.

Виключення стоїть у переліку першим, але не єдиним. Це важливо для протоколу: збори обирають варіант, і наперед відомого результату в нормі немає.

⚠️ Невнесений вклад має й другий наслідок, за межами цієї статті. Він входить в умови субсидіарної відповідальності учасника за боргами товариства — розбір у статті про субсидіарну відповідальність засновника.

Спадкоємці не вступили: рік, частка і половина

Друга підстава влаштована інакше: там ніхто нічого не порушував, просто частка повисла.

Частина перша статті 23 задає відправну точку: у разі смерті або припинення учасника його частка переходить до спадкоємця чи правонаступника без згоди решти учасників. Тобто спадкоємець стає власником частки автоматично, а от учасником товариства — ні: для цього він подає заяву про вступ. Шлях від свідоцтва до заяви реєстратору розібрано в статті про спадкування частки.

Частина друга описує, що робити, якщо він цього не робить. Умов три, і працюють вони тільки разом:

• учасник помер, оголошений судом безвісно відсутнім або померлим, чи припинено юридичну особу-учасника;
• його частка у статутному капіталі менша за 50 %;
• минув рік з дня закінчення строку для прийняття спадщини, а заяви про вступ немає.

За цих умов товариство може виключити такого учасника. Не зобов’язане — норма дає право, і рішення ухвалюється без урахування голосів виключуваного.

А якщо частка 50 % або більше, виключення не працює зовсім. Закон пропонує інше: товариство може ухвалювати рішення, пов’язані з ліквідацією, без урахування голосів цього учасника. Логіка видна — компанія, де половина капіталу повисла у спадщині, не має бути заблокована назавжди, але й забрати таку частку рішенням решти не можна.

Голоси виключуваного і чому опитуванням не можна

Питання «а він сам голосуватиме» виникає першим, і закон відповідає на нього двічі. Частина третя статті 15: голоси, що припадають на частку учасника із заборгованістю, не враховуються при визначенні результатів голосування з питань частини другої. Частина друга статті 23 повторює ту саму конструкцію для спадкового випадку: рішення ухвалюється без урахування голосів виключуваного учасника.

Скільки голосів потрібно, закон окремо для виключення не обумовлює — отже працює загальне правило частини четвертої статті 34: більшість голосів усіх учасників, які мають право голосу з відповідного питання. Три чверті й одностайність закон вимагає для інших питань, і виключення серед них немає.

⚠️ Але якщо тими самими зборами визначаються нові розміри часток учасників, для цього питання діє інше правило: частина третя статті 34 вимагає одностайності тих, хто має право голосу. Два питання в одному протоколі — два різні пороги.

Збори треба ще правильно скликати. Стаття 32 віддає скликання виконавчому органу — якщо статутом не призначено інший орган — і вимагає надіслати повідомлення кожному учаснику. Строк жорсткий: не менше ніж за 30 днів до запланованої дати, якщо статут не встановив інший. Повідомлення йде поштовим відправленням з описом вкладення або іншим способом, який передбачив статут.

Для виключення це означає просту річ: між рішенням виконавчого органу скликати збори і самими зборами минає ще місяць. Разом із додатковим строком на погашення заборгованості шлях від першого попередження до рішення займає близько двох місяців, і скоротити його не можна ні домовленістю учасників, ні терміновістю ситуації.

⚠️ Виключуваного учасника повідомляють нарівні з усіма: його голоси не рахуються, але права знати про збори і бути на них норма в нього не забирає.

І ще одне обмеження, про яке забувають. Пункт 6 частини другої статті 36 називає виключення учасника серед питань, які не можуть вирішуватися опитуванням. Поряд у тому ж переліку стоять ліквідація товариства і зміни до статуту. Отже збори треба скликати за правилами: з повідомленням, порядком денним і протоколом.

Що може статут, а чого не може

Статут у цій темі сильніший, ніж здається, але не там, де його зазвичай шукають.

Статут може посунути строки. Шість місяців на внесення вкладу — правило за замовчуванням, і стаття 14 прямо дозволяє встановити в статуті інший строк. Додатковий строк на погашення заборгованості теж може задаватися статутом — не лише рішенням виконавчого органу, — з межею в 30 днів, яка статутом не піднімається.

Статут не може додати підстав для виключення. Ні стаття 15, ні стаття 23 не містять застереження «якщо інше не передбачено статутом» щодо самої підстави. Там, де закон допускає статутне регулювання, він каже про це прямо, — а щодо виключення таких слів немає.

Різниця видна на сусідній нормі: у статті 36 законодавець прямо дозволив статуту розширити перелік питань, які не можна вирішувати опитуванням. Тобто розширювати заборони статутом можна, а розширювати підстави для виключення учасника — ні.

⚠️ Практичний висновок для партнерських домовленостей: пункт статуту про те, що учасника можна виключити за систематичне порушення обов’язків, працювати не буде. Інструменти для таких ситуацій закон дає інші — від попередніх домовленостей про викуп частки до добровільних способів розлучитися з часткою.

Що з часткою і грошима після виключення

Виключення не скасовує розрахунків. Частина тринадцята статті 24 прямо поширює на наслідки виключення частини восьму — одинадцяту тієї ж статті, тобто весь порядок виплати, який працює при виході.

Два числа варто запам’ятати окремо:

• 30 днів з дня ухвалення рішення — строк, у який товариство зобов’язане повідомити колишньому учаснику вартість його частки;
• день, що передував дню рішення — дата, на яку цю вартість рахують.

Друга дата важливіша, ніж здається. Вартість частки визначається на день до зборів; ні день виплати, ні кінець року тут не годяться: усе, що відбувається з активами товариства після рішення, на розрахунок уже не впливає.

А що відбувається із самою часткою, закон окремою нормою не описує. Він вирішує питання через розрахунки: колишній учасник отримує гроші, а розміри часток решти визначають збори. Для цього питання діє пункт 5 частини другої статті 30 — перерозподіл часток між учасниками у випадках, передбачених законом, — і поріг там суворий: одностайність усіх, хто має право голосу.

Скільки саме товариство винне, з чого складається вартість частки і що робити, якщо її не платять, — у статті про виплату вартості частки. Правила там спільні для виходу і для виключення.

⚠️ Ті самі правила частина чотирнадцята статті 24 поширює й на вихід з товариства спадкоємця або правонаступника — тобто на випадок, коли спадкоємець усе ж вступив, а потім вирішив піти.

П’ять помилок, на яких рішення розвалюється

Виключення — це рішення, яке перевіряють. Перевіряє його виключений учасник у суді, а до того — державний реєстратор. Помилки повторюються одні й ті самі, і всі вони процедурні.

• Попередження без додаткового строку. Стаття 15 вимагає, щоб у попередженні стояли і невнесений вклад, і строк на погашення. Лист «ви маєте внести вклад» цій вимозі не відповідає, і відлік додаткового строку з нього не починається.
• Збори замість попередження. Порядок у нормі послідовний: спершу попередження і строк, потім скликання. Збори, проведені до спливу додаткового строку, вирішують питання, яке ще не дозріло.
• Рішення опитуванням. Пункт 6 частини другої статті 36 забороняє вирішувати виключення опитуванням прямо. Спокуса зрозуміла — учасники в різних містах, — але таке рішення реєстратор не прийме.
• Голоси виключуваного в підрахунку. Їх не враховують, і це змінює арифметику: більшість рахується від голосів тих, хто має право голосу з цього питання. Протокол, де кворум і результат пораховані з усіма частками, показує невірну більшість.
• Вартість частки на невірну дату. Рахують на день, що передував дню рішення. День виплати і кінець кварталу тут ні до чого. Помилка в даті — це помилка в сумі, і сперечатися про неї будуть уже в суді.

⚠️ Шоста помилка стоїть осібно, бо вона не в процедурі — в очікуваннях: виключити учасника за конфлікт, за відмову фінансувати компанію або за те, що він «заважає працювати», не можна. Закон таких підстав не знає, і жодне голосування їх не створить.

Протокол зборів: що в ньому має бути

Рішення про виключення подається державному реєстратору: стаття 17 закону № 755-IV називає рішення загальних зборів про виключення учасника серед документів для реєстраційної дії. Тому протокол — не внутрішній папір: його читатиме стороння людина.

Вимоги до форми задає стаття 15 того ж закону. Рішення органу управління викладається письмово, прошивається, нумерується і підписується учасниками, уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів.

Підписи засвідчує нотаріус. Справжність підписів на рішенні органу управління юридичної особи засвідчується нотаріально, з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Виняток один: рішення, створені на порталі електронних сервісів або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг і підписані кваліфікованим електронним підписом.

Разом із протоколом реєстратору подається заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу. Після реєстраційної дії склад учасників у Єдиному державному реєстрі (ЄДР) змінюється, і це бачать усі: банк, контрагенти і сам колишній учасник. До цього моменту він числиться учасником, навіть якщо рішення вже ухвалене.

За змістом процедури в протоколі має бути видно підставу, не лише результат:

• дата, місце і форма проведення зборів, список учасників з розмірами часток;
• факт, з якого виросла підстава: попередження з датою і додатковий строк або рік мовчання спадкоємців;
• окремим пунктом — що голоси виключуваного не враховуються, і чому;
• саме рішення про виключення з посиланням на норму;
• за потреби — питання про розміри часток решти учасників, з його власним порогом голосів;
• підписи голови та секретаря зборів.

Готовий зразок такого протоколу — з реквізитами, структурою і застереженнями — додано нижче. Він написаний під першу підставу, прострочення вкладу: це частий випадок і найвимогливіший до деталей.