Вихід учасника з ТОВ — товариства з обмеженою відповідальністю — виглядає простою дією: написав заяву — і вільний. Насправді тут три різні речі, які легко переплутати. Право вийти, момент, коли ви справді перестали бути учасником, і гроші, які товариство винне за вашу частку. Кожна з них живе за своїм строком, і саме на стиках виникають спори.
Розберемо порядок так, як пояснюємо його на консультації: що вирішує закон, що вирішує статут і де найчастіше втрачають час.
Вихід учасника з ТОВ: коли потрібна згода інших учасників
Усе вирішує розмір частки. Менше 50% — виходите без згоди інших, 50% і більше — за їхньою згодою, якщо статут не зняв цю умову.
Усе залежить від розміру вашої частки, і поріг тут один — 50%.
Учасник, чия частка менша за 50%, виходить у будь-який час і згоди інших не питає. Це прямо записано в частині першій статті 24 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Ніхто не може заборонити вам вийти, відкласти вихід чи поставити умови.
Якщо частка 50% або більша, картина інша: вийти можна за згодою інших учасників. Логіка зрозуміла — з товариства йде той, на кому трималося більшість голосів, і решта має право знати про це заздалегідь.
З 2022 року з’явився виняток. Статут може прямо встановити, що учасник із часткою 50% і більше виходить без згоди інших. Таке положення вносять до статуту одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники. Тому перше, що варто зробити перед заявою, — відкрити чинну редакцію статуту і подивитися, чи немає там цієї норми.
Коли згода потрібна, закон дає час обом сторонам. Рішення про згоду приймається протягом місяця з дня подання заяви, якщо статут не встановив інший строк. Отримавши згоду останнього учасника, ви маєте місяць, щоб вийти.
Як рахується поріг
Поріг рахують від розміру частки у статутному капіталі — тому майні, яким товариство відповідає перед кредиторами, —, а не від кількості голосів чи від внесеної суми. Рівно 50% — це вже «50 або більше»: згода потрібна. 49,9% — не потрібна.
Скільки чекати згоди і скільки діє отримана
Закон дає два строки, і обидва короткі.
Місяць на рішення. Учасники приймають рішення про згоду протягом одного місяця з дня подання заяви, якщо інший строк не передбачений статутом (частина третя статті 24). Мовчання згодою не вважається: у законі немає правила «не відповіли — значить дозволили».
Місяць на сам вихід. Якщо згода потрібна, вийти можна протягом місяця з дня, коли її надав останній учасник, — якщо меншого строку не визначено в самій згоді (частина четверта). Пропустили — процедуру починають спочатку.
Статут може зняти умову згоди
Частина друга статті 24 дозволяє записати в статуті, що учасник з часткою 50% і більше виходить без згоди інших. Умова одна: таке положення вноситься до статуту або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів, у яких взяли участь усі учасники. Більшістю голосів цього не зробити — ні в один бік, ні в інший.
Правила статті 24 поширюються також на вихід спадкоємця чи правонаступника учасника (частина чотирнадцята): порядок для них той самий.
Чи потрібна згода інших учасників
Частка менше 50%
- Заява підпис у нотаріуса
- Реєстраційна дія ви вже не учасник
Згода інших учасників не потрібна, строк вибираєте ви
Частка 50% і більше
- Заява
- Згода інших рішення протягом місяця
- Реєстраційна дія
Якщо статут не дозволив вихід без згоди — тоді як у першому рядку
Заява про вихід і нотаріус
Підпис на заяві засвідчується нотаріально на спеціальному бланку. Без цього реєстратор документ не прийме.
Заява про вихід — не документ довільної форми. Справжність підпису на ній засвідчується нотаріально, причому із обов’язковим використанням спеціального бланка нотаріальних документів. Так написано в частині п’ятій статті 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».
Звідси два практичні наслідки. Шаблон, роздрукований удома й підписаний ручкою, реєстратор не прийме. І поїхати до нотаріуса доведеться саме вам: підпис засвідчують за присутності того, хто підписує.
Якщо для вашого випадку потрібна згода інших учасників, вона подається разом із заявою, і підписи на ній засвідчуються так само нотаріально.
Крім заяви, для реєстраційної дії подають заяву про державну реєстрацію змін, документ про сплату адміністративного збору і структуру власності. Останній документ регулярно забувають, і саме через нього пакет повертають на доопрацювання.
Реєстратору подають чотири документи (частина п’ята статті 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань»):
- заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру (ЄДР);
- документ про сплату адміністративного збору;
- саму заяву про вихід із нотаріально засвідченим підписом;
- структуру власності.
Якщо для виходу потрібна згода інших учасників, її подають разом із заявою, і справжність підписів на ній засвідчується так само нотаріально на спеціальному бланку.
⚠️ Заяву про державну реєстрацію відправляєте поштою — ваш підпис на ній теж має бути нотаріально засвідчений (пункт 5 частини першої статті 15 того самого закону). Подаєте особисто чи через представника — ця вимога не діє.
З якого дня ви більше не учасник
З дня державної реєстрації виходу. До реєстраційної дії ви залишаєтеся учасником для держави, банку і контрагентів.
Тут ховається головне непорозуміння теми. Заява подана, нотаріус підпис засвідчив, у вас на руках документ — і здається, що участь закінчилася. Закон рахує інакше: учасник вважається таким, що вийшов, з дня державної реєстрації його виходу.
До цього дня ви залишаєтеся учасником для реєстру, банку, податкової і контрагентів. Вас так само видно в ЄДР — Єдиному державному реєстрі, — ви так само в структурі власності, і всі наслідки участі зберігаються.
Логіка та сама, що й при продажу частки, хоча підстава інша. При продажу частка переходить до покупця, при виході — ви припиняєте участь, а гроші за частку винне товариство. Про те, чому договір і акт самі собою запису в реєстрі не змінюють, докладно розібрано в статті про продаж корпоративних прав.
Ця дата важлива не лише для реєстру. Від дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід, закон рахує обидва строки розрахунку — тридцять днів на повідомлення вартості й рік на саму виплату. На практиці цим днем і стає день реєстраційної дії: відомості потрапляють до реєстру, і не знати про них товариство вже не може.
Скільки товариство винне і в які строки платить
Рахують з ринкової вартості всіх часток, 30 днів на розрахунок і рік на виплату. Механіка розрахунку і спори — в окремій статті.
Товариство зобов’язане виплатити вам вартість частки — і цифра з статуту тут ні до чого. Рахують від ринкової вартості сукупності всіх часток товариства пропорційно до вашої, станом на день перед заявою, і тільки за оплачену частину.
Строків два. Тридцять днів з дня, коли товариство дізналося про вихід, — на те, щоб повідомити вартість, дати обґрунтований розрахунок і копії документів. Рік з того самого дня — на саму виплату; статут може встановити інший строк.
Спори тут ідуть про розмір виплати; право на неї сумнівів не викликає. Наскільки далеко розходяться цифри, показує постанова Верховного Суду від 25 січня 2024 року у справі № 914/1693/18: учасниця вимагала 9 856 799 гривень, суд присудив 768 476 після експертизи. Баланс товариства бесспірним доказом вартості майна не є — доводити її можна будь-якими належними доказами.
Як рахують суму крок за кроком, на який день оцінюють товариство, що робити, коли рік минув і грошей немає, і чи можна забрати майно замість грошей — розібрано окремо, у статті про те, від чого рахують вартість частки.
Окремо про вихід без виплати частки. Учасник вправі не отримувати виплату, але «не отримати» і «не оформити відмову» — різні речі. Поки письмової відмови немає, вимога до товариства зберігається, і згадати про неї можуть через роки — і сам колишній учасник, і його спадкоємці.
Вихід учасника-нерезидента
Порядок той самий, різниця в документах: легалізація та переклад. Гроші виплачують на рахунок в Україні — транскордонний переказ заборонений.
Порядок той самий: заява, нотаріус, реєстраційна дія. Стаття 24 не робить для іноземців окремих правил — ні щодо згоди, ні щодо строків, ні щодо розрахунку. Різниця в документах і в тому, куди підуть гроші.
Документи. Папери, видані за кордоном, повинні бути легалізовані — консульська легалізація або апостиль, якщо інше не встановлено міжнародним договором (пункт 13 частини першої статті 15 Закону про державну реєстрацію). Документ іноземною мовою перекладається українською, і засвідчується або вірність перекладу, або підпис перекладача (пункт 14 тієї самої частини).
Гроші — окрема історія, і саме тут виходи зупиняються. Право на виплату в нерезидента таке саме, як у будь-якого учасника. Але переказати ці кошти за кордон сьогодні не можна: пункт 14 постанови Правління НБУ від 24.02.2022 № 18 забороняє уповноваженим установам транскордонний переказ валютних цінностей з України, і серед довгого переліку винятків виплати вартості частки немає. Виняток є тільки для дивідендів — підпункт 46 того самого пункту, який діє з 13 травня 2024 року і сам обставлений умовами: дивіденди мають бути нараховані за результатами діяльності з 1 січня 2023 року.
Що з цього випливає практично: товариство виплачує вартість частки на рахунок нерезидента в Україні, у гривні, і це законно й виконується. Вивести суму за кордон — окреме питання валютного регулювання, і на сьогодні відповідь на нього негативна.
Вихід учасника — юридичної особи
Заяву підписує керівник, якщо статут самої компанії не вимагає рішення зборів. Для іноземної компанії — витяг з реєстру не старший за місяць.
Учасником ТОВ може бути й компанія, і виходить вона за тією ж статтею 24. Відмінності — у двох місцях.
Хто підписує заяву. Від імені компанії діє її керівник. Але спершу дивляться статут самої компанії-учасника: чи не віднесено рішення про вихід з іншого товариства до компетенції її загальних зборів. Закон про ТОВ такого пункту у переліку статті 30 не містить, тому питання вирішує статут учасника — і мовчання статуту означає, що вистачає підпису керівника.
Якщо рішення все-таки приймають збори, воно оформлюється письмово, прошивається, нумерується і підписується — а справжність підписів засвідчується нотаріально на спеціальних бланках (пункт 6 частини першої статті 15 Закону про державну реєстрацію).
Якщо компанія-учасник іноземна, додається перевірка її правоздатності: витяг із торговельного, банківського чи судового реєстру країни, де вона зареєстрована, легалізований для дії за кордоном. Такий витяг має бути виданий не раніше ніж за місяць до дати подання документів — пункт 13-1 частини першої статті 15, доданий у 2023 році. Місячний строк придатності і є тим місцем, де процедура найчастіше зривається: поки збирали решту паперів, витяг устиг застаріти.
Податки в цьому випадку інші. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) не виникає взагалі: результат операції йде у фінансовий результат компанії-учасника і оподатковується податком на прибуток у загальному порядку.
Окремо — випадок, коли компанія-учасник сама припиняється. Правила статті 24 поширюються і на правонаступника (частина чотирнадцята): він виходить у тому самому порядку, і вартість частки рахують за тими самими правилами.
Єдиний учасник вийти не може
Вихід, після якого товариство залишиться без жодного учасника, прямо заборонений. Для єдиного учасника шлях інший.
Норма коротка й категорична: вихід учасника з товариства, внаслідок якого в товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
Тому єдиному власнику ТОВ шлях «написати заяву» просто закритий. З бізнесу він виходить інакше: продає частку новому власнику або закриває компанію. Що з цього коротше в конкретному випадку, залежить від того, чи є покупець і чи потрібно, щоб компанії юридично не стало.
Те саме стосується ситуації, коли учасників двоє і виходять обидва: другий не зможе оформити вихід, поки не з’явиться хтось замість першого.
Виходу тут просто немає як юридичної дії: заяву нікому подавати й нікому її задовольняти. Залишаються два шляхи, і жоден із них виходом за статтею 24 не є, — продаж частки новому власнику або введення другого учасника з наступним виходом першого. Обидва оформлюються інакше й іншими документами.
Формулювання частини п’ятої ширше, ніж здається на перший погляд: заборонений будь-який вихід, внаслідок якого не залишиться жодного учасника, — формулювання не обмежена випадком одного власника. Двоє учасників, які подали заяви одночасно, під цю заборону теж потрапляють — вийти зможе тільки один.
Що буде з часткою і з рештою учасників
Частки решти учасників самі собою не зростають. Розміри часток після виходу визначає окреме рішення зборів.
Поширене очікування: після виходу частки решти учасників автоматично зростають. Це не так.
Реєстрація виходу проводиться за заявою, і сама собою вона розмірів часток не перерозподіляє. Розмір статутного капіталу і розміри часток учасників визначає окреме рішення загальних зборів — це інший документ із того ж переліку статті 17 Закону про державну реєстрацію.
Тому в товаристві після виходу зазвичай роблять два кроки поспіль: реєструють вихід і ухвалюють рішення про розміри часток. Якщо другий крок пропустити, склад учасників у реєстрі зміниться, а картина з частками залишиться половинчастою.
Перерозподіл часток між учасниками закон відносить до компетенції загальних зборів — це пункт 5 частини другої статті 30. Тобто хтось має зібратися і прийняти рішення; саме собою нічого не перерозподіляється.
До цього рішення розміри часток у реєстрі залишаються старими. Практично це означає, що після виходу учасника з 30% решта двоє з 35% так і мають по 35%, поки збори не вирішать інакше і нові розміри не потраплять до реєстру окремою реєстраційною дією.
Якщо частку набуває саме товариство, вмикається стаття 25, і там два правила, про які згадують пізно:
| Правило | Норма |
|---|---|
| частки товариства не голосують, не беруть участі в розподілі прибутку і в розподілі майна при ліквідації | частина третя статті 25 |
| набуту без зменшення капіталу частку товариство зобов’язане продати або передати за плату не пізніше ніж через рік, якщо статут не встановив інше | частина четверта статті 25 |
Тобто частка не може висіти на товаристві вічно: рік — і її треба комусь продати.
Податки при виході з ТОВ
Повернення внеску при виході закон прирівнює до продажу інвестиційного активу. Ставки ті самі: 18% і 5%.
Виплата вартості частки — не просто повернення внеску. Податковий кодекс прирівнює до продажу інвестиційного активу повернення платнику податку коштів або майна, попередньо внесених ним до статутного капіталу, у разі виходу з числа засновників.
Наслідок практичний: рахується інвестиційний прибуток, і ставки ті самі, що й при продажу частки, — 18% податку на доходи фізичних осіб і 5% військового збору. Базою служить не вся отримана сума, а різниця між нею й документально підтвердженими витратами на придбання частки.
Звідси й порада, яку дають рідко: документи про внесок до статутного капіталу зберігаються стільки, скільки ви є учасником. Саме вони зменшують податок на виході.
Якщо ви не впевнені, який шлях ваш — вихід, продаж частки чи закриття компанії, — розбір займає одну розмову: ми дивимося статут, склад учасників і стан компанії та говоримо, що у вашому випадку коротше. Умови супроводу — на сторінці зміни засновника ТОВ.
Рахують так само, як при продажу частки: базою є інвестиційний прибуток — різниця між виплатою і документально підтвердженими витратами на придбання частки, тобто внеском. Ставки — 18% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) і 5% військового збору.
Утримувати податок товариство не зобов’язане: податковим агентом за операціями з інвестиційними активами Податковий кодекс називає лише професійного торговця цінними паперами. Отже, колишній учасник подає річну декларацію до 1 травня наступного року і платить до 1 серпня.
