Наказ про призначення директора ТОВ: зразок і реквізити

Наказ про призначення директора — короткий документ, який найчастіше псують дрібницями: одна дата замість двох, назва посади не зі статуту, переказ протоколу замість його реквізитів. Під одними рядками стоїть норма, під іншими — статут або звичай, і читати наказ варто саме за цією різницею.

Наказ про призначення директора: що в ньому обов’язково

Наказ на призначення директора виконує рівно одну роботу — оформлює трудові відносини з людиною, яку вже обрали. Повноваження керівника він не дає: їх дає рішення органу, який обирає директора. За загальним правилом у ТОВ це загальні збори учасників — пункт 7 частини другої статті 30 Закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». ТОВ — це товариство з обмеженою відповідальністю; той самий закон регулює і товариства з додатковою. Якщо статутом утворена наглядова рада, обрання може бути віднесене до її компетенції: частина друга статті 38.

⚠️ Чи є затверджена форма. Типова форма наказу існує — № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Держкомстату № 489 від 05.12.2008 і введена в дію з 1 січня 2009 року. Форми з назвою «про призначення директора» в тому переліку немає. Застосовність П-1 до наказу про призначення директора не перевірялася: джерела на це в наборі немає.

Підстава. У наказі йдуть реквізити рішення: вид документа, дата, номер. «Протокол загальних зборів учасників № __ від ..» або «Рішення єдиного учасника № __ від ..». Переказувати зміст рішення не потрібно і шкідливо: будь-яка розбіжність між наказом і протоколом стає приводом для питань у банку та податковій.

Дві дати. Дата наказу і дата вступу на посаду — різні поля. Стаття 24 КЗпП каже прямо: працівника не можна допустити до роботи без трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця. ⚠️ Умов у нормі дві: крім наказу стаття 24 називає ще й повідомлення податкової про прийняття на роботу. 🔴 Але для директора його подавати не треба: порядок, встановлений Кабміном (постанова № 413 від 17.06.2015, редакція 21.01.2026), прямо виводить з-під повідомлення члена виконавчого органу господарського товариства і керівника підприємства. Отже день, з якого директор приступає, не може бути раніший за день наказу. Збігатися вони можуть; іти у зворотному порядку — ні.

Назва посади — зі статуту. Частина четверта статті 39 того ж закону: назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Частина п’ята додає: у колегіального органу назва «дирекція», а його голови — «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви. Тому наказ про призначення директора ТОВ пишеться тим словом, яке стоїть у статуті. Звичніше слово тут не працює.

▫️ Той самий документ називають і наказом на призначення директора ТОВ, і зразком наказу на призначення директора — це одне й те саме.

Умови роботи. Основне місце роботи чи сумісництво, розмір окладу. Це умови трудового договору за статтею 21 КЗпП, і наказ їх фіксує.

Строк повноважень. Закон строку не призначає. Якщо статут його обмежив — строк іде в наказ; якщо ні, наказ безстроковий, як і трудовий договір за загальним правилом пункту 1 частини першої статті 23 КЗпП.

Ознайомлення під підпис. Рядок «З наказом ознайомлений», дата, підпис. Стаття 29 КЗпП зобов’язує роботодавця до початку роботи повідомити працівника про посаду й перелік обов’язків, дату початку роботи, умови та розмір оплати. Частину цього переліку наказ і закриває: посаду, дату вступу й оплату. ⚠️ Спосіб норма віддає не роботодавцю: інформувати треба «в узгоджений із працівником спосіб». Вимоги підписати саме наказ про призначення КЗпП не встановлює — слова «під підпис» стоять у статті 29 тільки в пункті четвертому, про небезпечні та шкідливі фактори. Для наказу про призначення директора своєї форми в переліку наказу № 489 немає, а такий самий рядок у затвердженій формі П-1 стоїть.

Наказ про призначення директора і наказ про звільнення попереднього видають парою: у них різні підстави й різні дати. Уся процедура зміни керівника, від скликання зборів до запису в реєстрі, розібрана окремо: зміна директора ТОВ крок за кроком.

Хто підписує наказ про призначення директора

Основний варіант один: наказ підписує діючий директор до припинення своїх повноважень. Наказ видає роботодавець (стаття 24 КЗпП), а від імені товариства без довіреності може діяти одноосібний виконавчий орган або голова колегіального (частина десята статті 39 закону про товариства). Непрямо це підтверджує пункт 6 частини першої статті 43: перелічуючи документи, які товариство зобов’язане зберігати, закон називає серед них «накази і розпорядження виконавчого органу товариства».

⚠️ У основного варіанта є своя межа. Частина тринадцята статті 39 каже, що повноваження одноосібного виконавчого органу можуть бути припинені лише шляхом обрання нового органу або тимчасових виконувачів його обов’язків. Про момент норма мовчить: вона про спосіб. Діючий директор підписує наказ, поки його повноваження рішенням не припинені. Якщо збори припинили їх тим самим числом, яким обрали нового, діючий директор підписати вже не може: залишаються учасник за статутом і сам призначений за звичаєм. ⚠️ А от щодо учасника прямої норми немає. Частина дванадцята статті 39 говорить про особу, уповноважену загальними зборами, — але про підписання договору з директором, не наказу. Тому повноваження учасника підписати наказ тримається на статуті — якщо статут про це взагалі каже.

Другий варіант зустрічається частіше за перший: наказ про власне призначення підписує сам обраний директор, підставою вказуючи протокол і власну заяву.

⚠️ Норми, яка прямо дозволяє підписати наказ про власне призначення, у чинному законодавстві немає. Судової практики теж немає: заход у Єдиний державний реєстр судових рішень 16.08.2026 за точною фразою «наказ про власне призначення» дав один документ на весь реєстр, і той — ухвала суду першої інстанції, яка правовою позицією не є. Це звичай, а не правило.

Якщо документ колись оспорять, опорою буде протокол.

Наказ при створенні компанії. Перший директор призначається рішенням засновників одночасно зі створенням товариства, і наказ видається на підставі цього рішення.

Помилки, через які документ не приймають. Крім двох дат і назви посади, про які вище, документ псує підстава без номера або без дати. Окремо — дві дзеркальні помилки: наказ намагається замінити собою протокол, або протокол вважають достатнім і наказ не видають зовсім.

Який із двох файлів вам потрібен. Різниця в підставі: у товариства з одним учасником це Рішення одноосібного учасника, у товариства з двома і більше — Протокол загальних зборів. Від підстави залежить і формулювання, і хто підписує.

⚠️ Наказів про звільнення директора тут немає — це інший документ з іншою підставою, і він розібраний окремо. У цій статті лише призначення.

Реєстраторові наказ не подається: у переліку документів для реєстрації його немає.

Окремий наказ, якщо директор веде бухгалтерію сам

У невеликому ТОВ директор часто веде бухгалтерію особисто. Наказ про призначення директора цього не покриває: це друга роль, і за нашою практикою її оформлюють окремим наказом — про покладення обов’язків головного бухгалтера.

Директор і головний бухгалтер — різні функції з різною відповідальністю. Якщо в товаристві цю роботу виконує директор, підстава має бути видима: наказ, у якому сказано, що обов’язки покладені на нього.

Що йде далі — повідомлення податкової про особу, відповідальну за ведення обліку, і форма 1-ОПП — тема окремої статті: там свої строки й своя форма, і в наказ вони не входять.

Що тут вимагає закон. Частина четверта статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV каже, що підприємство самостійно обирає форму організації обліку, і ведення обліку безпосередньо керівником — одна з чотирьох названих там форм. ⚠️ У неї є пряме обмеження в тій же нормі: ця форма не застосовується на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

⚠️ Вимоги видати саме наказ у нормі немає: закон вимагає обрати форму; яким документом вибір оформлений, він не приписує. Окремий наказ — усталена практика, якою цей вибір фіксують, і саме тому він зручний: підстава й дата в нього свої.

Чи можна призначити директором нерезидента

Можна. Обмеження за громадянством закон про товариства не встановлює: ні стаття 39, ні стаття 42 не вимагають, щоб виконавчий орган був громадянином України.

Складність в іншому — у працевлаштуванні. За загальним правилом для роботи іноземця в Україні роботодавцю потрібен дозвіл на застосування праці іноземця, який видають територіальні органи центрального органу виконавчої влади у сфері зайнятості населення та трудової міграції за Законом «Про зайнятість населення» № 5067-VI.

Але не всім. Частина шоста статті 42 цього закону перелічує категорії, яким дозвіл не потрібен. Це іноземці, які постійно проживають в Україні, особи, які набули статусу біженця, ті, хто отримав дозвіл на імміграцію. Сюди ж входять ті, кого визнано особами, що потребують додаткового захисту, або кому надано тимчасовий захист, та інші названі там випадки.

⚠️ Перевіряти статус треба до зборів. Після наказу перевіряти пізно. Обрання директором людини, яка не має права працювати в Україні, створює ситуацію, у якій рішення зборів є, а трудові відносини оформити не можна.

Окремо про сумісництво. Частина друга статті 42 закону про зайнятість дозволяє іноземцю працювати без окремого дозволу на посаді за сумісництвом в одного роботодавця — але за умови, що строк трудового договору на цій посаді не перевищує строку дії дозволу за основним місцем роботи. Посада керівника рідко буває сумісництвом, тому на цей виняток здебільшого не доводиться розраховувати.