Ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) шукають як один документ, а насправді їх два. Проміжний і остаточний складаються на різних етапах процедури, показують різні речі й затверджуються різними органами. Плутанина починається з назви: обидва в розмові називають однаково, і власник, який чув про «баланс при закритті», часто не знає, про який саме з них ідеться.
Ця стаття — про сам документ: що в ньому, за якою формою його складати, хто його затверджує і куди він потім іде. Сама процедура закриття з її строками, комісією і чергами кредиторів розібрана окремо — у статті про покрокове закриття ТОВ.
Що таке ліквідаційний баланс
Це фінансова звітність компанії, складена в момент, коли вона припиняється. Форма — звичайна. Змінюється припущення: подальшої роботи вже не буде.
Ліквідаційний баланс — це фінансова звітність компанії, складена в момент, коли компанія припиняється. Ніякого особливого статусу в неї немає: це той самий баланс, який компанія складала щороку, тільки на іншу дату й за інших припущень.
Відмінність — у припущенні, з якого виходить оцінка. Форма при цьому та сама. Звичайна звітність спирається на принцип безперервності — оцінка активів і зобов’язань виходить із того, що діяльність триватиме далі. Так це сформульовано в НП(С)БО 1. Коли компанія ліквідується, припущення відпадає: верстат оцінюють за ціною, яку за нього дадуть при продажу, — майбутній виробіток у цій оцінці вже не враховується.
Момент складання задає закон, а не зручність комісії: проміжний баланс складається після закінчення строку для кредиторів, остаточний — після розрахунків із ними. Дати ці не вибирають.
Відповідальність за складання лежить не на бухгалтері й не на директорі. Закон про бухгалтерський облік у частині дев’ятій статті 8 покладає на ліквідаційну комісію відповідальність за облік операцій, пов’язаних із ліквідацією, — включно з оцінкою майна, зобов’язань і складанням ліквідаційного балансу. Комісія може найняти бухгалтера, але відповідає перед кредиторами і учасниками сама.
Проміжний і остаточний: два документи
Проміжний складається після строку для кредиторів і зводить вимоги; остаточний — після розрахунків і показує залишок. Плутають їх тому, що обидва називають одним словом.
До того як шукати бланк, варто зрозуміти головне: ліквідаційний баланс — це два різні документи, складені у двох різних точках процедури. Одну форму двічі тут не заповнюють.
Проміжний ліквідаційний баланс складається після того, як минув строк для пред’явлення вимог кредиторами. Частина восьма статті 111 Цивільного кодексу називає його зміст поіменно: відомості про склад майна компанії, перелік пред’явлених кредиторами вимог і результат їх розгляду. Тобто в проміжному балансі кожній заявленій вимозі відповідає рішення комісії: визнати повністю, визнати частково, відмовити.
Остаточний ліквідаційний баланс складається після завершення розрахунків. Він показує інше: що залишилося, коли з кредиторами вже розрахувалися. Саме цей залишок за частиною дванадцятою статті 111 передається учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Різниця в одному реченні: проміжний фіксує, скільки в компанії вимагають, остаточний — що після цього лишилося.
Між ними стоять розрахунки з кредиторами за чергами, а паралельно йде податкова частина: до затвердження остаточного балансу комісія подає податковим органам, Пенсійному фонду і фондам соціального страхування звітність за останній звітний період. Це частина десята тієї ж статті.
Якщо на проміжному балансі видно, що заявлених вимог більше, ніж коштує майно, добровільна процедура далі не йде — це вже інша розвилка, розібрана в статті про ліквідацію ТОВ з боргами.
Де в процедурі стоїть кожен баланс
- Рішення про ліквідацію запис у реєстрі й оприлюднення повідомлення — строк для кредиторів іде від оприлюднення
- Строк для кредиторів минув проміжний баланс: майно, вимоги, результат розгляду
- Розрахунки з кредиторами черги, звітність за останній період
- Розрахунки завершено остаточний баланс: що залишилося учасникам
Два баланси стоять по різні боки розрахунків. Тому один показує вимоги, а другий — залишок
Ліквідаційний баланс зразок: чому його немає
Універсального бланка немає й не може бути: береться форма фінансової звітності, а зміст залежить від того, що в компанії залишилося.
Частий запит по темі — саме про зразок. За ним стоїть очікування, що існує окремий бланк із назвою «ліквідаційний баланс», який треба знайти і заповнити. Такого бланка немає.
Склад і форми фінансової звітності встановлює Мінфін за погодженням із Держстатом — це частина четверта статті 11 закону про бухгалтерський облік. Основний документ — НП(С)БО 1, затверджене наказом Мінфіну від 07.02.2013 № 73. Для мікропідприємств і малих підприємств частина третя тієї ж статті 11 встановлює скорочену за показниками звітність — баланс і звіт про фінансові результати. Самі бланки дає НП(С)БО 25, затверджене наказом Мінфіну від 25.02.2000 № 39: баланс за формою № 1-м для малого підприємства і № 1-мс для мікропідприємства. Ми перевірили повний текст НП(С)БО 1 машинним пошуком: слова «ліквідація» там немає в жодній відмінковій формі. Окремої ліквідаційної форми в наборі немає.
Отже, форма ліквідаційного балансу — це звичайна форма фінансової звітності: № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» для звичайного підприємства або скорочена № 1-м чи № 1-мс для малого і мікро. Та сама, що подається за підсумками року. Ліквідаційним її роблять три речі:
- дата складання — після строку для кредиторів або після розрахунків;
- оцінка — за вартістю, за яку майно реально можна продати сьогодні;
- додаток — до проміжного балансу додається перелік вимог кредиторів із результатом розгляду кожної, бо саме цього вимагає стаття 111, а у форму № 1 такий перелік не вміщується.
Тому й зразок проміжного ліквідаційного балансу, знайдений в інтернеті, майже завжди виявляється або чужою формою № 1 із випадковими цифрами, або таблицею вимог без самого балансу. Ні перше, ні друге не підходить: зміст залежить від того, що у вашої компанії на балансі й хто саме заявив вимоги.
Чого в такому балансі бути не може: рядків із майном, яке вже передане учасникам (це відбувається після), і сум за вимогами, які комісія не розглядала. Порожні рядки — нормально; нерозглянута вимога — ні.
Окремо про оцінку. Рядок «основні засоби» у звичайному балансі показує залишкову вартість — первісну за мінусом зносу. У ліквідаційному та сама позиція показує іншу величину — скільки за це майно реально дадуть: припущення про подальшу роботу відпало, а гасити вимоги доведеться саме цими грошима. Розбіжність між двома оцінками інколи в рази, і саме вона перетворює баланс, переписаний із торішнього, на документ, який не витримує перевірки.
Тому питання «де взяти зразок» на практиці розпадається на два. Форму шукати не треба: її задає наказ Мінфіну, а який саме бланк — залежить від розміру підприємства. А зміст ніхто, крім вашої комісії, заповнити не може: він складається з вашого майна, ваших вимог і рішень комісії щодо кожної з них.
Хто затверджує і куди подається
Проміжний затверджує сама комісія. Остаточний у ТОВ — загальні збори: закон про ТОВ прямо відносить це до їхньої компетенції й забороняє передавати.
Тут дві норми говорять різне, бо говорять про різні документи. Суперечності між ними немає.
Проміжний затверджує сама ліквідаційна комісія. Пряма норма — друге речення частини восьмої статті 111 Цивільного кодексу: проміжний ліквідаційний баланс затверджується ліквідаційною комісією (ліквідатором) юридичної особи. Ніхто інший у цьому не бере участі. Хто саме нею стає, чим ліквідатор відрізняється від комісії і з якого дня він керує справами — у статті про ліквідаційну комісію і ліквідатора.
Остаточний — складніше. Стаття 111 у частині одинадцятій говорить, що комісія затверджує ліквідаційний баланс і забезпечує його подання до податкового органу. Але для товариства з обмеженою відповідальністю діє спеціальний закон, і він відносить затвердження до компетенції учасників: пункт 13 частини другої статті 30 закону про ТОВ прямо називає «затвердження ліквідаційного балансу товариства» серед питань загальних зборів. Частина третя тієї ж статті додає, що ці питання не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з самого закону, — а для балансу такого винятку в ньому немає.
Отже, для ТОВ ліквідаційний баланс підприємства затверджується загальними зборами учасників, і передати це комісії статутом не вийде. Комісія його складає, підписують керівник або уповноважена особа і той, хто веде бухгалтерський облік (частина перша статті 11 закону про бухоблік), а учасники — затверджують.
Про подання проміжного ліквідаційного балансу питають часто, і відповідь тут коротка: подавати його нікуди не потрібно. Це внутрішній документ процедури: комісія складає його і сама затверджує.
Куди йде остаточний: до податкового органу. Строку для подання закон не називає — стаття 111 говорить лише «забезпечує подання». Єдиний строк, прив’язаний до цього документа, інший: частина п’ята статті 14 закону про бухоблік вимагає оприлюднити ліквідаційний баланс протягом 45 днів після затвердження, і лише там, де закон зобов’язує підприємство оприлюднювати звітність. За нашою практикою баланс подають разом із рештою документів для зняття з обліку, і саме на цьому етапі спливають розбіжності між балансом і поданою звітністю.
Ще одна деталь, про яку питають: акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом як окремий документ закон не передбачає. Рішення комісії оформлюється протоколом її засідання, рішення учасників — протоколом загальних зборів. Під «актом» у розмові зазвичай мають на увазі саме протокол комісії.
Нульовий ліквідаційний баланс
Нульовий — це результат розрахунків: не залишилося ні майна, ні вимог. Окремим видом документа він не є, з «нульовою компанією» не пов'язаний.
Терміна «нульовий ліквідаційний баланс» у законодавстві немає: ми перевірили тексти закону про ТОВ, закону про бухоблік, НП(С)БО 1 і Порядку обліку платників — жодного разу. Так на практиці називають результат: баланс, у якому після розрахунків не залишилося ні майна, ні непогашених вимог. Валюта балансу дорівнює нулю.
🔴 Його часто плутають із балансом «нульової компанії» — тієї, що зареєстрована, але не працювала. Це різні речі. Там нуль означає відсутність діяльності до процедури; тут — відсутність залишку після розрахунків. Компанія з оборотом у мільйони цілком може закінчити нульовим ліквідаційним балансом, якщо все майно пішло кредиторам.
Практичного значення в назві немає: порядок затвердження й подання той самий. Нульовий баланс складається за тією ж формою, затверджується тими ж органами і подається до податкового органу так само.
⚠️ Різниця одна: розподіляти між учасниками нічого. Порядок розподілу майна загальні збори затверджують на початку процедури, коли залишок ще невідомий, — а от самого розподілу наприкінці не буде. Решта кроків залишається на місці.
Типові помилки
Найдорожчі помилки — не арифметичні: через невключену вимогу кредитора суд скасував уже проведену реєстрацію припинення.
Невключена вимога кредитора. Найдорожча з помилок, і вона не бухгалтерська.
Реєстрацію припинення скасував господарський суд першої інстанції саме через це, а Верховний Суд постановою від 24 липня 2024 року у справі № 925/608/23 залишив це рішення в силі. Обставини варто знати тому, хто складає баланс: кредитор дізнався про ліквідацію за два дні до кінця строку для вимог, а товариство визнавало цей борг у відзиві на позов ще задовго до початку процедури. До проміжного балансу не потрапила ні визнана частина, ні спірна.
Із цього випливають два висновки, і обидва — про сам документ. Перший: звернення кредитора з позовом до боржника — це вже заявлена вимога у розумінні статті 530 ЦК. Другий: ухилення ліквідатора від розгляду вимоги, про яку він знав, робить запис про припинення таким, що підлягає скасуванню.
Практичний висновок для складача балансу простий: до переліку вимог ідуть і ті, що надійшли поштою на адресу комісії, і ті, про які компанія знала з судових справ, актів звірки й власного листування. Що буває далі, коли майна на такі вимоги не вистачає, розібрано в матеріалі про субсидіарну відповідальність засновника.
Дві різні дати, взяті за одну. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, закон про бухгалтерський облік називає період з початку року до дати прийняття рішення про ліквідацію (частина третя статті 13). А Податковий кодекс останнім податковим періодом вважає той, на який припадає дата ліквідації (підпункт 137.4.3). Це різні дати, і звітність за ними теж різна.
Списана дебіторка. Комісія зобов’язана вживати заходів до стягнення дебіторської заборгованості. Списання «для спрощення» балансу під цей обов’язок не підпадає. Списана без підстав дебіторка — це зменшення майна, з якого мали гаситися вимоги кредиторів.
Проміжний баланс, складений «наперед». До закінчення строку для кредиторів документ складати нема з чого: його зміст — перелік заявлених вимог.
Забута звітність за останній період. Частина десята статті 111 вимагає подати її до затвердження остаточного балансу, а не після. Порушений порядок сам по собі процедуру не скасовує, але саме на цьому кроці зняття з обліку і застрягає: податковий орган бачить незакриті періоди.
І окремо: початок процедури припинення — пряма підстава для позапланової документальної перевірки, це підпункт 78.1.7 Податкового кодексу. Баланс, у якому цифри не сходяться з поданою звітністю, стає першим, до чого на такій перевірці виникають питання.
Якщо ви не впевнені, який із двох балансів вам зараз потрібен і що в ньому має стояти, розбір займає одну розмову: ми дивимося стан компанії, склад вимог і документи. Умови супроводу — на сторінці ліквідації ТОВ.
