КВЕД 56.10 для ресторану й кафе: що входить і яка група

КВЕД — код із класифікатора видів економічної діяльності; КВЕД 56.10 — це клас «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування»: ресторани, кафе, заклади швидкого обслуговування, їжа з собою й додому, пересувні вагончики. Під цим кодом працюють і фізична особа-підприємець (ФОП), і товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ); ФОП може обрати другу або третю групу, ТОВ — лише третю. Для кафе на єдиному податку заборону визначає товар, а не код: з алкоголю й тютюну ФОП може продавати в роздріб лише пиво, сидр, пері (без додання спирту) і столові вина, ТОВ — нічого (підпункт 3 підпункту 291.5.1). Друга група може обслуговувати й компанії: ресторанне господарство в підпункті 2 пункту 291.4 не прив’язане до кола «платникам єдиного податку та/або населенню». Єдиний податок цей продаж дозволяє, але ліцензії не замінює — які ліцензії й реєстрації потрібні кафе, розповідає розділ 4.

Стаття описує стан на жовтень 2026 року. Сьогодні діє КВЕД-2010, і код 56.10 обирають як звичайно; нову класифікацію NACE 2.1-UA вводять у дію з 1 січня 2027 року, і в ній 56.10 ділиться на два класи — про це останній розділ.

Що входить у КВЕД 56.10 і чим він відрізняється від 56.30, 56.21, 56.29

Для всього розділу 56 пояснення Держстату до класифікатора (наказ № 396) ставлять одне правило: «При класифікуванні одиниць вирішальним фактором є те, що пропонується їжа, придатна для негайного споживання на місці, а не тип закладу, що її пропонує». Тому КВЕД для ресторану, кафе й вагончика з вуличною їжею однаковий, якщо ви готуєте їжу, яку їдять одразу.

Клас 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування охоплює і зал, і їжу з собою. У поясненнях сказано, що він «включає послуги з надання харчування споживачам, незалежно від того, чи їх подають у спеціалізованих місцях громадського харчування або в ресторанах самообслуговування, чи їх споживають у приміщенні, забирають із собою або замовляють додому». Серед того, що входить у клас, названо:

• ресторани, кафе, ресторани швидкого обслуговування;
• місця, де їжу видають для споживання за межами закладу, вагончики з продажу морозива й їжі, «приготування їжі в торговельних наметах»;
• «приготування та подачу їжі для негайного споживання з автомобілів або пересувних вагончиків».

Кав’ярня — за меню. Слова «кав’ярня» в поясненнях немає, а «кафе» входить у два класи: 56.10 і 56.30 Обслуговування напоями. Другий клас включає «приготування і обслуговування напоями для негайного споживання на місці» — бари, пивні, кафе, ларьки з соками. Тож КВЕД для кав’ярні обирають за тим, що ви подаєте: каву й інші напої — 56.30, їжу — 56.10. Якщо в меню і напої, і страви, ми радимо внести обидва коди.

Доставка їжі закладом — теж 56.10. Власна доставка їжі КВЕД закладу не змінює: клас охоплює їжу, яку «замовляють додому». Для служби, яка лише возить чужі замовлення, у КВЕД доставка їжі найближча до класу 53.20 Інша поштова та кур’єрська діяльність: його пояснення включають «послуги з доставки додому».

Кейтеринг — за договором. Одного КВЕД кейтеринг не має: послуги кейтерингу КВЕД розводить за тим, на що укладено договір. 56.21 Постачання готових страв для подій — це «надання споживачеві послуг із кейтерингу на договірних умовах із доставкою страв у місця, визначені споживачем, із приводу особливої події»: весілля, корпоратив, конференція. 56.29 Постачання інших готових страв — «послуги з надання харчування, засновані на договірних умовах зі споживачем протягом визначеного періоду часу», зокрема їдальні й кафетерії для підприємств, офісів, лікарень чи шкіл «на основі контракту». Для групи єдиного податку ця різниця важить — про це наступний розділ.

Чого розділ 56 не включає, пояснення називають окремо:

Яка група єдиного податку для кафе й ресторану

Групу єдиного податку для ресторану й кафе обирають за тим, кому ви продаєте і що саме.

Перша група — ні. Підпункт 1 пункту 291.4 дозволяє їй «виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках» і побутові послуги населенню. Харчування в закритому переліку побутових послуг пункту 291.7 немає, тож для кав’ярні перша група не підходить.

Друга група — і для компаній. Підпункт 2 пункту 291.4 відносить до неї ФОП, «які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства». Коло «платникам єдиного податку та/або населенню» стоїть при послугах; ресторанне господарство названо окремо, і кола клієнтів для нього норма не встановлює. Решта умов групи — звичайні: не більше 10 найманих осіб одночасно і дохід до 834 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня.

ДПС у консультації від 12.12.2024 № 5677/ІПК/99-00-24-03-03 відповіла, що ФОП другої групи в ресторанному господарстві «має право приймати замовлення від суб’єктів господарювання (юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), які перебувають на загальній системі оподаткування, на обслуговування свят, банкетів, інших спеціальних замовлень». Консультації ДПС саме про кейтеринг за договором на постачання готових страв (56.29 Постачання інших готових страв) ми не знайшли: № 5677 спирається на те, що заклад «здійснює продаж і організацію споживання продукції власного виробництва і закупних товарів». Якщо ви постійно возите обіди компанії на загальній системі за договором, безпечніше третя група: якщо такий договір вважатимуть наданням послуг, на другій групі виконувати його для компанії на загальній системі не можна (підпункт 2 пункту 291.4).

Для послуг коло інше: другій групі їх можна надавати лише платникам єдиного податку та населенню — так ДПС пише й у консультаціях від 04.08.2023 № 2280/ІПК/99-00-24-03-03-06 та від 01.05.2026 № 2532/ІПК/99-00-24-03-03. Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником, якому її надано (пункт 52.2 статті 52 Податкового кодексу); це позиція податкової, сили норми вона не має.

Третя група — будь-кому. Її обирають і ФОП, і «юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми», а кола клієнтів підпункт 3 пункту 291.4 не встановлює. Обмеження щодо клієнтів має лише електронний резидент: він працює «виключно на користь нерезидентів України». Для ТОВ із перших трьох груп доступна тільки третя. Ліміт доходу третьої групи — 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня.

Алкоголь і тютюн: що може продавати кафе на єдиному податку

Підакцизні товари закриває для перших трьох груп підпункт 3 підпункту 291.5.1 Податкового кодексу. Платником цих груп не може бути той, хто здійснює «виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин)». У забороні названо товар і операцію, а коду немає: що можна продавати, вирішує товар.

ФОП — пиво, сидр, пері й столові вина. Виняток написано для «діяльності фізичних осіб», тобто для ФОП, і лише для роздрібного продажу. Пляшка пива з собою і келих пива в залі — однаково продаж: підпункт 14.1.212 відносить до роздрібної торгівлі підакцизними товарами продаж «у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об’єктах громадського харчування». Горілка, коньяк та інші міцні напої у виняток не входять.

ТОВ — нічого з алкоголю й тютюну. Виняток для пива й вин юридичних осіб не стосується. Якщо ТОВ продає в кафе хоча б пиво, платником єдиного податку третьої групи воно бути не може.

Сигарети, стіки й рідини — ні для кого. Тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, — підакцизні товари (пункт 215.1). Визначення тютюнових виробів у кодексі широке: до них належать і вироби для «вдихання без горіння шляхом нагрівання» (підпункт 14.1.252), тобто стіки для систем нагрівання. Тютюну виняток підпункту 3 не називає, тож кафе на першій — третій групі не може продавати сигарети, стіки чи рідини: ні ФОП, ні ТОВ.

Власне пиво — уже виробництво. Виняток стосується роздрібного продажу, а виробництва підакцизних товарів він не охоплює. Пивоварня при ресторані на єдиному податку працювати не може, навіть якщо все зварене продає у власному залі.

Столове вино закон визначає за способом виробництва: це «алкогольний напій, вироблений шляхом повного чи неповного збродження сусла або розчавлених ягід». Так сказано в пункті 8 частини першої статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX. Напій, змішаний із готового вина, під це визначення не підпадає.

Глінтвейн і коктейлі на основі столового вина — уже не столове вино: ДПС у ЗІР прямо пише, що вони «не є столовими винами». Тому виняток підпункту 3 на них не поширюється: якщо в такому напої понад 0,5 % спирту, продавати його на першій — третій групі єдиного податку не можна, а для продажу потрібна ліцензія.

Відповідь ДПС — у базі знань (ЗІР 44416, підкатегорія 113.03, позначка «Чинна публікація»). Межа 0,5 % — з визначення алкогольного напою: «з вмістом спирту етилового понад 0,5 % об.» (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 3817-IX).

Що каже суд. Верховний Суд розглядав справу ФОП другої групи, у кафе якого бармен продав горілку (постанова Касаційного адміністративного суду від 16.04.2020 у справі № П/811/1700/16). Суд виходив з того, що таким ФОП «заборонено здійснювати діяльність у формі реалізації підакцизних товарів, крім роздрібного продажу пива та столових вин». А те, що ФОП на єдиному податку, від відповідальності за таку діяльність не звільняє: це, за словами суду, «не є підставою для висновку про те, що на таку особу не поширюється відповідальність».

Код важить для реєстру. Заборона залежить від товару, але вид діяльності має стояти в реєстрі платників єдиного податку. Для першої — третьої груп, крім електронних резидентів, діяльність, якої в реєстрі немає, — підстава перейти на загальну систему з першого числа місяця, наступного за податковим періодом, у якому таку діяльність вели (підпункт 7 підпункту 298.2.3). Як внести код і до Єдиного державного реєстру, і до реєстру платників, — у статті про те, як додати КВЕД. Стаття про заборонені КВЕД на єдиному податку пояснює, що буде з групою після продажу підакцизного товару поза винятком.

Які ліцензії й реєстрації потрібні кафе

Єдиний податок відповідає, чи можна продавати, а ліцензію вимагає Закон № 3817-IX. Роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) може здійснюватися «за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями» (частина сьома статті 16). Пиво, сидр і пері — теж алкогольні напої, тож ліцензія потрібна й на них. З ліцензією на алкогольні напої окремої ліцензії на сидр і перрі не потрібно (частина восьма статті 16).

Наливати для споживання на місці закон дозволяє лише суб’єкту господарювання громадського харчування з ліцензією. Частина сьома статті 71: «Продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється виключно ліцензіатам, що мають статус суб’єкта господарювання громадського харчування, за наявності у них ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями».

Чи потрібна ліцензія, щоб наливати в кафе лише столове вино, закон прямо не каже. Частина четверта статті 2 виводить роздрібну торгівлю винами столовими з-під дії закону, «крім випадків, передбачених цим Законом», а частина сьома статті 71 дозволяє розлив для споживання на місці «виключно ліцензіатам» і окремо про столові вина не говорить. Безпечніше мати ліцензію: якщо частина сьома поширюється й на столові вина, розлив без ліцензії — порушення закону, а ліцензія за будь-якого прочитання нічого не порушує.

ДПС у ЗІР 41894 (підкатегорія 113.03) пише, що роздрібна торгівля «виключно столовими винами» може здійснюватися без ліцензії, але тут же застерігає: «необхідно враховувати норми ст. 71».

Для сигарет, стіків і рідин потрібна ліцензія на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами або на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах (частина перша статті 23). Але ФОП на першій — третій групі цих товарів не продає зовсім (розділ 3): ліцензія на тютюн єдиного податку не зберігає.

Ліцензії «надаються окремо на кожне місце провадження відповідного виду господарської діяльності» (частина восьма статті 41): два заклади — дві ліцензії. І навіть із ліцензією частина друга статті 71 забороняє продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних напоїв і тютюнових виробів, зокрема:

• у приміщеннях і на територіях закладів освіти й охорони здоров’я — «крім ресторанів, розміщених на території санаторіїв»;
• з торгових автоматів, з рук і лотків;
• поштучно — для тютюнових виробів, «крім сигар»;
• у місцях торгівлі, не визначених для торгівлі такими товарами.

Продаж алкоголю через інтернет і з доставкою, зокрема правила з 1 листопада 2026 року, — у статті про інтернет-торгівлю.

Реєстрація потужності. Окрім ліцензій, кафе реєструє потужність за Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» від 23.12.1997 № 771/97-ВР. Ресторан, бар, кафе, їдальня — «заклад громадського харчування» (пункт 27 частини першої статті 1). Експлуатаційного дозволу йому закон не вимагає: обов’язок його отримати не поширюється на «експлуатацію закладів громадського харчування» (пункт 5 частини другої статті 23). Тому потужність кафе підлягає державній реєстрації (частина перша статті 25).

Реєструють її «на безоплатній основі» (частина друга статті 25). Заяву оператор ринку подає «не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку роботи потужності» (частина третя) — паперову або електронну; через Портал Дія заява формується в довільній формі.

КВЕД 56.10 у NACE 2.1-UA

NACE 2.1-UA вводять у дію з 1 січня 2027 року. Таблиця відповідності Держстату переводить КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування в 56.11 Діяльність ресторанів і 56.12 Діяльність із надання послуг мобільного харчування (тип відповідності 1:n).

До 56.11 таблиця відносить «діяльність ресторанів», «діяльність кафе», «діяльність ресторанів швидкого харчування» і «діяльність місць із наданням їжі на виніс». До 56.12 — «приготування та подача їжі переважно для негайного споживання» з візків і пересувних вагончиків, «фургонів з гарячою їжею», продавцями морозива й млинців, у торговельних наметах.

Сусідні класи переходять без поділу. Подієвий кейтеринг КВЕД і NACE 2.1-UA позначають однаково — 56.21 Постачання готових страв для подій; 56.30 Обслуговування напоями зберігає номер і назву, а 56.29 Постачання інших готових страв стає 56.22 Контрактний кейтеринг та інші види постачання страв. Новий клас 56.40 Посередництво у сфері забезпечення стравами та напоями кодів розділу 56 не забирає: за таблицею туди переходять послуги з бронювання ресторанів із 79.90 Надання інших послуг із бронювання та пов’язана з цим діяльність.

У розділі «Сфера застосування» NACE 2.1-UA сказано: «код виду економічної діяльності не створює прав чи обов’язків для суб’єктів». Податковий кодекс досі посилається на КВЕД ДК 009:2010, тож для єдиного податку сьогодні діє код 56.10. Що зробити у 2026 році, пояснює стаття про NACE 2.1-UA.